Перша офіційна згадка в документах про заснування села Лисин не відома. Відомо, що протягом перебування села в складі речі Посполитої ним володіло кілька польских родів. На протязі ХVI- ХVІІІ ст. село було в складі земель таких родин як Гашинські, Гулевичі, Древньовські, Хрущовські та Лещинські. Відомо, що в першій половині ХVIІ ст. Лисин був одним із осередків аріанства. В польській літературі під 1644 р. в Лисині згадується існування храму і оборонного замку аріан, який не зберігся до тепер. В той же час в Лисині перебував відомий польський філософ, аріанський теолог, релігійний ідеолог Анжей Вішовати (1607-1678). Відомо, що по знищенню аріанського храму, на його місці польська шляхта, яка була навернена до католицизму, збудувала дерев’яний католицький костел, фундаторами святині стали шляхтичі Древньовські. В 1777 р. в Лисині була створена католицька парафія, яка була названа Преображення Господнього („Przemienienia Pa?skiego”). Всього прихожан було біля 1000 осіб. Лисинська парафія поширювала свої повноваження управління на села, які відносилися до складу трьох гмін з центрами в населених пунктах – Боремель, Княгинин, Теслюгів тодішнього Дубенського повіту. Перша служба в новому костелі відправилась 6 серпня 1800 р. За описом костел мав чотирикутну форму, був не досить великим, фасад мав пірамідальну форму, і був трішки вищим за дах. Відомі імена ксьондзів, які були в ХІХ ст. Антоній Йонас, Вінцент Калькус, Корнел Рутковські. Серед польських шляхетських родів, які проживали на території села варто назвати роди Втожецьких, Рутковських, Стасєвіча. В 1800 р. село Лисин було передано в спадок від роду Древньовських до роду Хрущовських. На початок ХІХ ст. в Лисині нараховувалося 46 будинків, 268 мешканців, з них 46 були католиками. В 1923 р. адміністратором парафії в Лисині, яка відносилась до Дубенського деканату Луцької дієцизії в був Францішек Топольські. В 1938 році Лисинська парафія нараховувала 950 вірних. В липні 1943 року костел був спалений воїнами УПА разом з відомою іконою. По війні мури костелу були розібрані місцевими жителями. Сьогодні на території кладовища є надгробки на польській і чеській мові. До речі, перед початком Другої світової війни на території села проживало кілька чеських родин. Православна церква була знищена радянською владою, але в 90-х ХХ ст. по старих мурах була відбудована коштами місцевих жителів. Тому, не зважаючи на те, що сьогодні в Лисині немає своєї школи, пошти, базару, в лисинчаків є свій храм, не дарма протягом століть в цій місцевості зосереджувался осередки представники різних конфесій.